Пороховий льох при Павловському бастіоніБудівництво порохового льоху було розпочато влітку 1748 року. Для визначення місця під будівництво льоху обер-комендант Костюрин, полковники Чирков і Дебоскет провели огляд фортеці. Результати огляду і свої пропозиції про місце розташування майбутнього льоху були передані в Київську гарнізонну канцелярію, яка, в свою чергу виправила їх в канцелярію головної артилерії і фортифікації і отримала звідти вказівку, починати будівництво порохового льоху.
З початком будівництва льоху почали панікувати ченці Києво-Печерської Лаври, які всерйоз побоювалися вибуху пороху, що зберігався в погребі. Адже льох розташовувався всього в двох саджанцях від Лаврської огорожі. Крім того час від часу порох належало просушувати (в цей час ченцям заборонялося користуватися вогнем). Київський митрополит неодноразово звертався до генерал-губернатора Києва з проханням перенести сховище пороху, але за нестачею грошових коштів небезпечний вантаж залишився на місці.
Лише в 1885 році коли вирішилося питання про будівництво (в 1886-1887 р.р.) двох порохових погребів в Звіринецькому укріпленні, погріб на Павлівському бастіоні був звільнений від пороху.У 20 — і роки XX століття льох був покинутий, в ньому «знаходили притулок бездомні, якими на розпалювання багать були пущені дерев'яні стелажі всередині будівлі, а з часом-дерев'яні конструкції даху».
Ф. Ернст в 1925р.зазначав, що стіни льоху «ще зберегли старе забарвлення жовтою охрою з побілкою пілястрів та гзимсів». На будівлі в цей час ще був залізний дах, а на окованих залізом дверях — великі засуви.
