Стародавні катакомби і житло відьми: таємниці Старої водонапірної вежі в Дніпрі
У Дніпрі на території університету залізничного транспорту є стара водонапірна вежа. Споруда користується шаленою популярністю у студентів — - без неї не обходиться жодна сесія. Щорічно тут звуть Халяву, благаючи прийти і допомогти зі здачею іспитів. Вежа давно покинута, а входи наглухо заварені. Проте інтерес до вежі пропадав ніколи. Кажуть, що поруч з вежею сприйняття часу змінюється, а емоції відчуваються набагато сильніше. Про те, які таємниці зберігає в собі стара водонапірна вежа розповість кореспондент «НМ».
Забута необхідність
Вежу в далекеіе 1930-і роки. Тоді, в нагірній частині Дніпра були серйозні проблеми з водопостачанням. Вона повинна була обслуговувати не тільки ДІІТ, а й безліч прилеглих до нього гуртожитків. До слова, до побудови першого корпусу ДНУ і будівлі «Київстар», водноапірна вежа Дііта була найвищою спорудою на проспекті Гагаріна.
Вежею активно користувалися аж до Другої світової. Цікаво й те, що у війну вона практично не постраждала. Бомби і снаряди, здавалося б, летіли куди-завгодно, — тільки не поруч з вежею. Відмінно збереглися обидва її яруси, завдяки яким можна більше дізнатися про еклектику кінця 19-го і початку 20-го століття.
Сталкери розповідають, що наверх вежі ведуть довгі гвинтові сходи. Місцями вона геть прогнила, тому підніматися туди досить небезпечно. Раніше, водонапірка живила водою весь ДІІТ. Втім, з прокладанням централізованого водопроводу потреба в ній відпала. З тих пір Стара вежа так і стоїть-занедбана, забута і нікому не потрібна.
Потьомкінські катакомби
Сьогодні вхід у вежу наглухо забитий. Вже дуже Це місце полюбили мисливці за металом і сатаністи. У "нульових" під вежею часто збиралися підлітки, які влаштовували нічні шабаші, розмальовуючи стіни пентаграмами. Місцеві жителі розповідають, що поруч знаходили розпотрошених кішок і голубів.
Ходять чутки, що з вежі можна було потрапити в Потьомкінські катакомби, що ведуть прямо до Палацу студентів. За однією з легенд, в підземеллях зникли дві сестри. Вони вирішили сфотографувати стародавні катакомби на плівку. Дівчата спустилися під землю, але назад не повернулися. Через деякий час їх друзі вирушили на пошуки зниклих, але ні дівчат ні фотоапарата так і не знайшли. Однак, прямих доказів цьому немає. До побудови Дііта тут розташовувався дачне селище і ніяких ходів ніхто не знаходив.
Житло відьми
Є і ще одна легенда, пов'язана з цим місцем. Ймовірно, через неї вежею і зацікавилися свого часу любителі містики. Подейкували, що в 50-х роках до будівлі любила приходити одна дивна жінка. Вона постійно носила якесь незрозуміле вбрання на зразок чорного плаща з капюшоном, який закривав її обличчя. Дама годинами стояла біля воднонапорної вежі, щось пришіптуючи. Звичайно, серед студентів відразу ж пішли чутки, що це відьма, яку приводить сюди потойбічна сила.
Є й інша версія, що ця чаклунка була звичайною старенькою, у якої тут до будівництва Дііта був будиночок. Сини у бабусі загинули в роки Другої Світової, а це місце нагадувало їй про щасливі дні, коли вони були живі.
Студенти вірять, що біля водонапірної вишки можна загадати бажання, яке, обов'язково збудеться. Особливою популярністю цей прийом користується під час сесій, — щороку тут звуть халяву.
У Дніпрі на території університету залізничного транспорту є стара водонапірна вежа. Споруда користується шаленою популярністю у студентів — - без неї не обходиться жодна сесія. Щорічно тут звуть Халяву, благаючи прийти і допомогти зі здачею іспитів. Вежа давно покинута, а входи наглухо заварені. Проте інтерес до вежі пропадав ніколи. Кажуть, що поруч з вежею сприйняття часу змінюється, а емоції відчуваються набагато сильніше. Про те, які таємниці зберігає в собі стара водонапірна вежа розповість кореспондент «НМ».Забута необхідність
Вежу в далекеіе 1930-і роки. Тоді, в нагірній частині Дніпра були серйозні проблеми з водопостачанням. Вона повинна була обслуговувати не тільки ДІІТ, а й безліч прилеглих до нього гуртожитків. До слова, до побудови першого корпусу ДНУ і будівлі «Київстар», водноапірна вежа Дііта була найвищою спорудою на проспекті Гагаріна.Вежею активно користувалися аж до Другої світової. Цікаво й те, що у війну вона практично не постраждала. Бомби і снаряди, здавалося б, летіли куди-завгодно, — тільки не поруч з вежею. Відмінно збереглися обидва її яруси, завдяки яким можна більше дізнатися про еклектику кінця 19-го і початку 20-го століття.
Сталкери розповідають, що наверх вежі ведуть довгі гвинтові сходи. Місцями вона геть прогнила, тому підніматися туди досить небезпечно. Раніше, водонапірка живила водою весь ДІІТ. Втім, з прокладанням централізованого водопроводу потреба в ній відпала. З тих пір Стара вежа так і стоїть-занедбана, забута і нікому не потрібна.
Потьомкінські катакомби
Сьогодні вхід у вежу наглухо забитий. Вже дуже Це місце полюбили мисливці за металом і сатаністи. У "нульових" під вежею часто збиралися підлітки, які влаштовували нічні шабаші, розмальовуючи стіни пентаграмами. Місцеві жителі розповідають, що поруч знаходили розпотрошених кішок і голубів.Ходять чутки, що з вежі можна було потрапити в Потьомкінські катакомби, що ведуть прямо до Палацу студентів. За однією з легенд, в підземеллях зникли дві сестри. Вони вирішили сфотографувати стародавні катакомби на плівку. Дівчата спустилися під землю, але назад не повернулися. Через деякий час їх друзі вирушили на пошуки зниклих, але ні дівчат ні фотоапарата так і не знайшли. Однак, прямих доказів цьому немає. До побудови Дііта тут розташовувався дачне селище і ніяких ходів ніхто не знаходив.
Житло відьми
Є і ще одна легенда, пов'язана з цим місцем. Ймовірно, через неї вежею і зацікавилися свого часу любителі містики. Подейкували, що в 50-х роках до будівлі любила приходити одна дивна жінка. Вона постійно носила якесь незрозуміле вбрання на зразок чорного плаща з капюшоном, який закривав її обличчя. Дама годинами стояла біля воднонапорної вежі, щось пришіптуючи. Звичайно, серед студентів відразу ж пішли чутки, що це відьма, яку приводить сюди потойбічна сила.Є й інша версія, що ця чаклунка була звичайною старенькою, у якої тут до будівництва Дііта був будиночок. Сини у бабусі загинули в роки Другої Світової, а це місце нагадувало їй про щасливі дні, коли вони були живі.
Студенти вірять, що біля водонапірної вишки можна загадати бажання, яке, обов'язково збудеться. Особливою популярністю цей прийом користується під час сесій, — щороку тут звуть халяву.